Жировий солідол - пластична маса різних відтінків коричневого кольору, яка, на відміну від синтетичного солідолу (для змащування деталей різних механізмів), використовується у медичних цілях. На вигляд важко відрізнити жировий солідол від синтетичного, проте синтетичний солідол легко визначити по різкому, неприємному хімічному запаху. До складу солідолів входить дисперсійне середовище (нафтові олії) та загусник - кальцієві солі вищих жирних кислот.
Однак для приготування жирового солідолу використовуються нафтові олії, які загущуються при додаванні кальцієвих солей вищих жирних кислот натурального рослинного та тваринного походження (кислота олеїнова технічна, жирова композиція, кислоти жирні дистильовані олії), в той час як для виготовлення синтетичного солідолу жирні кислоти синтетичного походження). Крім того, жировий солідол піддається додатковому очищенню.
Жировий солідол широко застосовується в медицині і є основою багатьох препаратів, особливо мазей, бальзамів та кремів.
Історія застосування солідолу з лікувальною метою
Автор першої мазі на основі солідолу - співробітник клініки шкірних і венеричних хвороб першого Московського медичного інституту Н. Ф. Рибаков. Якось, при терапії пацієнта з практично повним ураженням шкірних покривів (на 90%), він звернув увагу на те, що на руках хворого немає псоріатичного висипу. За результатами бесід із пацієнтом з'ясувалося, що хворий, будучи трактористом, постійно змащував деталі солідовим мастилом. На підставі своїх спостережень та досвіду у 1953 році Рибаков опублікував статтю «Консистентна мазь СТ для лікування хворих на псоріаз».
Н. Ф. Рибаков в 1965 р. зазначав, що при псоріазі солідова мазь застосовується на всіх стадіях і при всіх формах хвороби. Вона ефективніша на ранніх стадіях захворювання і особливо у дітей.
Подальшим розвитком солідолових мазей займався М. В. Голюк, який 1973 року отримав авторське свідоцтво №917839 «Метод лікування псоріазу». Методика Голюка полягала у застосуванні солідолових мазей №1 та №2. Мазь Голюка необхідно було використовувати 2-3 рази на тиждень, а за 5-10 хвилин, перед тим, як намазатися, потрібно було спочатку помитися з милом. У середньому тривалість курсу становила 2-4 місяці з початку процедур.
Надалі В. Д. Макєєв у 1976 р. розробив Мазь Унгветол. Ця мазь відрізнялася присутністю в її складі тринітротолуолу (тротилу) як діюча речовина. Застосовувалася при стаціонарних стадіях псоріазу.
В даний час на ринку є велика кількість багатокомпонентних солідолових препаратів від дерматозів. За даними опитувань у терапії псоріазу найбільшу ефективність показали саме солідолові препарати. Однак їх ефективність багато в чому залежить від здатності лікувальних речовин діяти в глибинних шарах шкірного покриву та пригнічувати супутню інфекцію. Успішним вирішенням цих питань став бальзам Цитопсор з нанокластерами срібла, здатними проникати досить глибоко і впливати безпосередньо на уражені клітини, а також надавати імуномодулюючу дію, підвищуючи клітинний метаболізм.
Склад жирового солідолу
Жировий солідол є мастилом, загущеним кальцієвими солями вищих жирних кислот олій рослинного походження.
Містить у середньому від 11 до 18% кальцієвих солей вищих жирних кислот, 0,2% вільної лугу, 2-3% води та 0,6% різних домішок. Чинить кератопластичний і епітелізуючий вплив на ерозовані та виразкові поверхні шкіри.
Лікувальні властивості жирового солідолу:
Помітно зменшується лущення, що пов'язане з уповільненням ороговіння клітин шкіри, а також із запобіганням розшаровуванню лусочок. Забезпечується повноцінне зволоження. Масляні компоненти проникають у глибокі шари шкіри та дозволяють утримувати вологу.
Запускаються процеси природної регенерації, що сприяє прискоренню загоєння.
Усуваються такі неприємні симптоми як печіння, свербіж, почервоніння, набряклість, стягнутість шкіри.
Має також протизапальний та антисептичний ефект.
Солідол, здебільшого, застосовується для позбавлення від псоріазу, екземи та різнобарвного лишаю, а також для прискорення загоєння виразок та ран.
Рекомендацій:
У жодному разі не використовуйте технічний солідол! Таке мастило містить масу шкідливих домішок, які можуть через ранові поверхні проникнути під шкіру і навіть потрапити в кровотік, нехай і мінімальних кількостях. Якщо вам не вдалося знайти так званий «чистий» солідол, краще придбайте готову мазь.
Незважаючи на те, що зазвичай солідол переноситься чудово і не викликає побічних ефектів, все ж таки краще провести тест. Невелику кількість складу нанесіть на зап'ясток або ліктьовий згин і спостерігайте за реакцією протягом доби. Якщо шкірні покриви не змінилися, починайте використовувати.
Не рекомендується застосовувати засоби на основі солідолу у молодшому дитячому віці.
Перед застосуванням слід звернутися за консультацією до лікаря-дерматолога.
Бажано почати з невеликих доз (не більше одного грама) та з мінімального часу впливу (п'ять хвилин), щоб оцінити реакцію організму. Потім тривалість процедур та кількість солідолу можна збільшити.
Якщо при використанні виникли неприємні симптоми, лікування слід припинити.
Використовуйте солідол правильно, щоб полегшити стан, позбутися захворювання та уникнути серйозних наслідків.